Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 910/10933/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Акваенерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.10.2014у справіГосподарського суду м. Києва за позовомТОВ "Пан Логістик"доТОВ "Акваенерго"простягнення 54100 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Поліщук С.М. (дов. від 27.12.13 № 7),

відповідача: Сулім Я.В. (дов. від 17.09.14),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 09.07.2014 господарського суду міста Києва позов задоволено, з ТОВ "Акваенерго" на користь позивача стягнуто 54100,00 грн. заборгованості, проведено розподіл судових витрат.

Постановою від 22.10.2014 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Акваенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані рішення, відповідно до умов договору на транспортне обслуговування від 14.10.2013 № 14, укладеного між ТОВ "Акваенерго" та ТОВ "Пан Логістик", останнє взяло на себе зобов'язання здійснювати транспортне обслуговування відповідача, організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом дорогами України.

Згідно п.п.2.2, 2.3 договору виконання кожного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремими, узгодженими обома сторонами заявками-договорами на конкретне перевезення; всі заявки є невід'ємною частиною договору; факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується відповідним актом виконаних робіт та товарно-транспортним документом із відміткою одержувача вантажу.

Пунктами .3.1.1, 3.1.2 договору передбачено зобов'язання позивача, зокрема, представляти інтереси відповідача у взаємовідносинах із третіми особами з питань, які виникають під час перевезень і транспортного обслуговування; організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України відповідно до замовлень відповідача.

Згідно з п.4.1.9 договору відповідач зобов'язаний своєчасно провести розрахунки з позивачем.

Пунктами п.5.1, 5.2 договору встановлено, що вартість фрахту та інших послуг обумовлюється, а також підтверджується у окремих заявках відповідача, позивач може корегувати вартість фрахту за письмовою згодою відповідача (у випадку введення платних доріг, збільшення вартості дизпалива, цінової ситуації на транспортному ринку); розрахунки за виконані послуги проводяться протягом 21-го календарного дня з моменту отримання необхідних документів, вказаних в п.5.3 цього договору (якщо інше не обумовлено в разовому замовленні).

Відповідно до п.5.3 договору для оплати послуг позивач не пізніше як на чотирнадцятий день після доставки вантажу вантажоодержувачу, повинен надавати відповідачу наступні оригінали документів: акт виконаних робіт; товарно-транспортний документ (видаткову та товарно-транспортну накладні) з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу; рахунок за надані послуги; податкову накладну.

Звертаючись з позовом у даній справі ТОВ "Пан Логістик" послалось на те, що на підставі зазначеного вище договору ним надано послуги відповідачу на загальну суму 63 000,00 грн., а відповідач сплатив лише 8 900,00 грн.

Судами з'ясовано, що Факт надання послуг відповідачу на підставі договору № 14 підтверджується наданими позивачем актами наданих послуг №№ ОУ- : 8258 від 18.10.2013, 8417 від 25.10.2013, 8456 від 28.10.2013, 8453 від 30.10.2013, 8536 від 30.10.2013, 8391 від 31.10.2013, 8444 від 01.11.2013, 8473 від 01.11.2013, 85463 від 01.11.2013, 8683 від 01.11.2013, 8685 від 01.11.2013, 8796 від 07.11.2013, 9030 від 15.11.2013, підписаними, затвердженими та скріпленими відбитком печаток позивача та відповідача, з яких вбачається, що відповідач претензій по об'єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має.

Крім того, позивачем були направлені відповідачу акти наданих послуг № ОУ-9088 від 06.11.2013, № ОУ - 8990 від 09.11.2013, № ОУ - 9317 від 19.11.2013, разом із документами, необхідними для оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками №№ 876, 909 згрупованих поштових відправлень, поштові чеки від 09.12.2013, 20.12.2013, інформація із сайту Укрпошти про вручення поштового відправлення.

Крім того, 29.05.2014 позивачем повторно направлено на адресу відповідача листом з описом вкладення, зокрема, зазначені вище акти та додані документи, про що свідчать фіскальний чек від 29.05.2014 № 4232, а також опис вкладення у цінний лист.

За вказаними актами наданих послуг автомобільні перевезення вантажів здійснені згідно із товарно-транспортними накладними №№: Р2041 від 18.10.2013, Р2096 від 25.10.2013, Р-2 від 28.10.2013, Р-1 від 29.10.2013, Р2131 від 30.10.2013, Р2131 від 31.10.2013, Р від 01.11.2013, Р2149 від 01.11.2013, Р2147 від 01.11.2013, Р347 від 01.11.2013, Р2151 від 01.11.2013, Р-1 від 06.11.2013, Р-4 від 15.11.2013, Р24 від 19.11.2013.

Судами встановлено, що у зазначених вище товарно-транспортних накладних, крім товарно-транспортних накладних №№: Р від 01.11.2013, Р347 від 01.11.2013, Р 2188 від 06.11.2013, Р1 від 08.11.2013, у розділі "Автопідприємство" зазначений позивач, у розділі "Замовник (платник)" - відповідач, у розділах: "Вантажовідправник, Вантажоодержувач" - інші юридичні особи.

Згідно зі ст.909 ЦК України, 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

При цьому судами правомірно враховано те, що в даному випадку фактично виконання обов'язків перевізника здійснювали і інші юридичні особи, із якими позивачем були укладені договори, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.ст.929, 932 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником; експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної № Р від 01.11.2013 автомобілем 8468А1, на підставі укладеного із позивачем разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № КИ-09531 до договору № ЕП-00834 від 19.032013, ТК АМІД ПП здійснено доставку вантажу від одного пункту відповідача до іншого пункту відповідача.

За товарно-транспортною накладною № Р 347 від 01.11.2013 здійснено перевезення вантажу автомобілем Рено НОМЕР_1, відповідно до укладеного позивачем разового договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № КМ-09530 до договору № ЕП-00845 від 20.03.2013 - Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6.

У товарно-транспортних накладних №Р2188 від 06.11.2013, № Р1 від 08.11.2013 автопідприємством зазначено відповідача, а замовником (платником), вантажовідправником та вантажоодержувачем - інших юридичних осіб.

Також, судами досліджено надані позивачем на підтвердження надання послуг згідно із договором № 14 підписані сторонами замовлення-договори на перевезення вантажу, які, як зазначено у цих замовленнях, є додатком до договору № 14: № 37 від 05.11.2013, № 39 від 08.11.2013, № 18 від 18.11.2013; товарно-транспортні накладні № Р-1 від 08.11.2013, № Р24 від 19.11.2013, видаткові накладні № 24 від 19.11.2013, № 25 від 19.11.2013, укладені позивачем угоди на здійснення зазначених перевезень: разовий договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом № КИ-09663 до договору № ЕП-02406 від 04.11.2013 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Роуд Стар"; разовий договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_2 до договору № ЕП-02435 від 08.11.2013 із Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_7; разовий договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом НОМЕР_3 до договору № ЕП-02504 від 18.11.2013 із Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_8.

Зазначені товарно-транспортні накладні та видаткові накладні підписані представниками вантажоодержувачів про одержання вантажу та товарів.

Отже, судами встановлено факт надання відповідачу послуг, вказаних у згаданих вище актах надання послуг на виконання договору № 14.

З врахуванням зазначеного вище, правомірним є висновок судів, що укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування, а за відсутності у чинному законодавстві спеціальної позовної давності для позовних вимог про стягнення плати за надані послуги за договором транспортного експедирування, судами обґрунтовано застосовано приписи ст.257 ЦК України щодо визначення строку позовної давності для звернення ТОВ "Пан Логістик" з позовом у даній справі.

Також вмотивовано, судами не взято до уваги посилання відповідача на додатки до договору № 14 у відриві від самого договору та рештою документів, які підтверджують правовідносини між позивачем та відповідачем.

З огляду на зазначене вище, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України правомірним є висновок судів про задоволення позову, а відтак, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 22.10.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/10933/14 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.